Я взагалі не розумію, чого хочу. Наче можу назвати, чого від мене хочуть інші, але коли справа доходить до мене, то відповідей немає.

У мене наче все нормально, але я не відчуваю, що живу своїм життям. Робота, стосунки, сім'я - все на своїх місцях, а всередині якось порожньо.

Я не знаю, куди рухатися далі. Хочеться змін, але незрозуміло, яких саме. І страшно зробити крок не туди.

Я постійно сумніваюсь у своїх рішеннях. Навіть коли вже щось вирішила, починаю думати: "А раптом я помиляюсь? Може, треба було інакше?"

Я так звикла робити те, що треба, що вже не знаю, чого хочу сама. Спочатку робота, чоловік, діти, родина, обов'язки. А себе постійно можна було відкласти на потім.

Я ніби втратила себе. Не можу зрозуміти, якою хочу бути, що мені подобається і яким взагалі має бути моє життя.

Раніше я чогось хотіла, а зараз нічого не хочеться. Те, що колись приносило задоволення, більше не радує, а нових бажань не з'являється.

Я дивлюсь на інших і думаю: чому вони знають, чого хочуть, а я ні? Хтось будує кар'єру, хтось відкриває бізнес, хтось народжує дітей, хтось переїжджає, а я не розумію, чого хочу сама.

Я боюся щось змінювати, бо не знаю, чого хочу натомість. Навіть якщо теперішнє життя мене не влаштовує, незрозуміло, що з ним робити.

Я постійно живу на автоматі. Прокинулась, справи, робота, дім, турбота про інших і день закінчився. А де в цьому всьому я?

Я ніби чекаю, коли нарешті почнеться моє життя. Але не розумію, що саме має змінитись, щоб я нарешті відчула себе живою і на своєму місці.

Я не знаю, чи справді мене влаштовує моє життя, чи я просто до нього звикла.